Оцінка рівнів різних параметрів фізичного стану

Оцінка рівнів різних параметрів фізичного стану

         Максимальний позитивний ефект при заняттях фізичними вправами відзначається тільки тоді, коли вибір спрямованості, потужності, тривалості
і періодичності навантажень виробляється відповідно до індивідуальних особливостей організму, тобто для кожного рівня фізичного стану характерний свій оптимальний діапазон навантажень.

         У зв'язку з цим в оздоровчій фізичній культурі виробляється диференціація фізичних навантажень у залежності від рівня фізичного стану, чи, інакше кажучи, рівня здоров'я.

         Найбільше поширення одержали градації фізичного стану за рівнем МСК, чи найбільш зв'язаних з ним показників: загальної витривалості (біг, ходьба, плавання й інші циклічні види дистанції, на подолання яких затрачається приблизно 5-14 хв.) і потужності роботи на останній ступіні максимального навантажувального тесту [Cooper K.H. et al.,1976;Astrаnd P.Q., Rodahl K.,1970; Пирогова Е.А.,1989].

         Крім цього, існують градації фізичного стану, де рівні визначаються по сукупності характеристик функціональних і рухових можливостей людини [Душанин С.А. и др., 1985; Белов В.В.,1989],  тобто рівень фізичного стану розглядається як інтегральний показник, отриманий підсумовуванням окремих оцінок за різні сторони фізичної підготовленості, функціонального стану, захворюваності  і т.д.

          Найбільш прийнято для однієї вікової групи розподіл на п'ять рівнів фізичного стану: низький, нижче середнього, середній, вище за середній і високий.

         Модельні характеристики, розроблені різними  авторами мають значні відмінності [Пирогова Е.А.,1989; Купер К., 1987; Astrаnd P.Q., Rodahl K.,1970], що обумовлено неоднорідністю фізичної активності досліджуваного контингенту людей. У зв'язку з цим висловлюється точка зору про неможливість використання стандартів фізичного стану, отриманих різними авторами, як модельні характеристики для оцінки фізичного стану населення різних країн [Пирогова Е.А.,1989]. Крім цього, з метою вивчення градацій фізичного стану робили обстеження, в основному, популяції практично здорових людей з розумовим чи переважно розумовим характером праці, фізична активність яких знаходиться в рамках звичайної професійної рухової активності, або відбиває вплив спеціальної м'язової діяльності в обсязі оздоровчого фізичного тренування [Пирогова Е.А.,1989; Душанин С.А. и др.,1985; Белов В.В.,1989], чи хворих із серцево-судинними захворюваннями [Амосов Н.М., Бендет Я.А.,1989; Аронов Д.М. и др,1982].

       В базовій фізичній культурі нормування фізичних навантажень за рівнем МСК чи іншими, найбільш пов'язаними з ним показниками, дозволяє визначити оптимальні обсяги фізичних вправ, спрямованих на розвиток загальної витривалості. Тоді як цей показник не може дати достатньої інформації про локальні властивості м'язів, стан нейрогуморальних механізмів, кісткової і сполучної тканин, біохімічних властивостях опорно-рухового апарата, що лімітує результат при виконанні вправ швидкісної, силової спрямованості, характеризує гнучкість і локальну м'язову витривалість [Верхошанский Ю.В.,1988; Sale D.G.,1992; DeVries H.A., Housh T.J.,1994].                                                           

Дозування навантажень різної спрямованості по рівню фізичного стану, де він визначається як інтегральний показник, теж трохи важко. Не ясний внесок кожного показника в сумарний результат, що найбільш важливо при визначенні різних сторін фізичної підготовленості. І якщо в осіб, що не займаються фізичними вправами, відносні розходження в рівні розвитку окремих показників, наприклад, загальної, силової витривалості, гнучкості, швидкості не будуть сильно виражені, то у співробітників пожежної охорони в наслідок професійної діяльності, специфіки, попередньої рухової активності й індивідуальних особливостей організму може спостерігатися значна перевага одних систем над іншими, тобто буде відзначатися виражена перевага визначених сторін фізичної підготовленості. [Платонов В.Н., 1997; Уилмор Дж.Х.,Костилл Д.Л.,1997;   Shephard R.J.,1992]. Це обумовлює необхідність диференційної оцінки різних фізичних якостей (кількість обумовлених показників лімітується спрямованістю тих навантажень, що приблизно повинні використовуватися у фізичній підготовці).

Існуючі модельні характеристики, розроблені для таких фізичних здібностей  як загальна, швидкісна і силова витривалість, гнучкість, швидкісна сила, швидкість, найбільш часто оцінювані в оздоровчої фізичній культурі, призначені переважно для осіб, що займаються розумовою працею [Айрапетова К.Г.,1997; Иващенко Л.Я., Страпко Н.П.1988; Купер К.,1989].