Формування функціональних систем при навантаженнях різної спрямованості. Ч.3

 Формування функціональних систем при навантаженнях різної спрямованості

завершення
ч.1      ч.2

    При навантаженнях швидкісної
спрямованості (швидкість реакції – ми розглянемо в координаційних здібностях) вправи варто розділяти в залежності від потужності, що розвивається при виконанні вправи і від, функціонального стану працюючих волокон у період виконання вправи. Так величина подоланого опору у вправі швидкісної спрямованості визначає відсоток м'язових волокон, що залучаються в роботу, а відповідно навантаження на відділи ЦНС, що здійснюють їхню мобілізацію, і механічне навантаження на відділи опорно-рухового апарату залучені в роботу (зв'язки, сухожилля, кісткова тканина, а також місця їхнього з'єднання). Функціональний стан працюючих волокон (мається на увазі на якій стадії функціонування знаходяться ці волокна: повне відновлення, компенсуємо чи не компенсуємо стомлення після роботи і якої саме роботи) на момент початку виконання вправи визначає співвідношення енергопродукції від різних джерел енергозабезпечення, а так саме максимально можливий обсяг рекрутованих волокон від загального числа в м'язі і навантаження на ділянки ЦНС, що рекрутують ці волокна.

     При навантаженнях силової спрямованості характер вправ буде змінюватися в залежності від величини опору і швидкості виконання руху, ці дві складові визначають потужність вправи. Так від обох складових залежить кількість рекрутованих волокон від загального числа в м'язі, а відповідно і навантаження на відділи ЦНС, що відповідають за їхню мобілізацію, а так само і механічне навантаження на працюючі відділи опорно-рухового апарату.

     Як видно з вище сказаного, основними стадіями поведінкового акта, на виконавчий апарат яких робиться вплив при розвитку витривалості, швидкісних і силових здібностей є стадії еферентного синтезу і дії (рухові, вегетативні й ендокринні складові фізичної вправи, а так само формуючі їх центри ЦНС). Це обумовлено тим, що дані якості розвиваються тільки у вправах, що виконуються автоматизовано, тобто сформований стереотип цих вправ, і навантаження на виконавчий апарат усіх попередніх стадій системного поведінкового акта, знижується. І орієнтовно-дослідницька діяльність та узагалі вплив свідомості людини в процесі виконання цих вправ спрямованих тільки на визначену корекцію техніки виконуваних рухів при зміні стану працюючих органів чи навколишнього середовища. І якщо йти від зворотного то, розвивати дані фізичні якості рекомендується тільки у вправах, виконання яких відбувається на основі динамічного стереотипу, що сформувався, інакше є небезпека розвити технічні помилки. При чому варто пам'ятати, що при розвитку даних фізичних якостей виконуються всі стадії поведінкового акта, просто самі вправи застосовуються, що б викликати адаптацію саме виконавчого апарата стадій еферентного синтезу і дії.

     У вправах на гнучкість основними стадіями, на виконавчий апарат яких здійснюється вплив, є стадії еферентного синтезу і дії. Так гнучкість залежить від визначених параметрів функціонування опорно-рухового апарату: будівлі суглоба, еластичних властивостей м'язів, зв'язок, сухожиль, а так само з'єднання між собою різних складових опорно-рухового апарату, ефективності нервової регуляції м'язів, обсягу м'язів. Активна гнучкість визначається так само рівнем розвитку сили, досконалістю внутрішньої та між м’язової координації, а при виконанні довготривалих вправ і витривалістю м'язів (Платонов В. Н., 1997). При виконанні вправ на гнучкість механічні впливи спрямовані переважно на складові опорно-рухового апарата, рефлекторне - на центри ЦНС, що забезпечують координацію роботи м'язів синергистів і антагоністів. Спрямованість впливів зв'язана з розвитком сили і витривалості відзначалася раніше.

     Тепер розглянемо координаційні здібності. Вони містять у собі досить велике число складових. Але в сукупності їх можна охарактеризувати, як здатність людини виконувати різні цілеспрямовані рушійні дії, у різному функціональному стані, при взаємодії з різними умовами навколишнього середовища. Найбільш оптимальна координація дій спостерігається при наявності рухового стереотипу, за умови, що навколишнє середовище (обстановка) у який виконується рух не змушує людину припиняти дію і починати орієнтовно–дослідницьку діяльність.

     Розглянемо, що ж являє собою оптимальна модель розвитку координаційних здібностей при виконанні різних взаємодій із середовищем, що виявляється в рухах. Так кожна цілеспрямована дія для людини мотивована, вона або просто викликана внутрішнім спонуканням, або в наслідок дії якого-небудь зовнішнього подразника. У першому випадку людина виконує вправи просто тому, що вона вважає це необхідним, корисним і т.п. (гімнастика, плавання й ін.). В другому випадку, вона так само виконує вправи по тієї ж причині, що й у першому випадку, але вид спортивної діяльності припускає часту зміну дій внаслідок зміни навколишнього оточення: футбол, волейбол, спортивні єдиноборства, екстремальні види спорту – де варіативність дій багато в чому залежить від зміни навколишніх умов середовища, дії партнерів і суперників, що взагалі-то і є подразниками, що спонукають до тієї чи іншої дії. У першому випадку координаційні здібності виявляються тільки у формуванні самого руху: мобілізація усього виконавчого апарату дії, оцінки дії; умови навколишнього середовища в даному випадку стаціонарні. Основний акцент ставиться на параметри самих рухів, що так само відносно стаціонарні. Тут головна спрямованість впливу виявляється на виконавчий апарат наступних стадій системного поведінкового акта: акцептора результату дії, еферентного синтезу, дії і зворотної аферентації. Тобто стадій, що відповідають безпосередньо за виконання дії й оцінку, корекцію її параметрів. Після вироблення рухового стереотипу з оптимальними параметрами руху основною задачею тренування залишається тільки підтримка необхідних характеристик виконавчого апарата даної дії. Виникли ж у ЦНС зміни, зв'язані з формуванням динамічного стереотипу,  зберігаються дуже тривалий час, і тому  виконання рухів по параметрах близьких до параметрів вправи, у якій вироблений руховий стереотип, для підтримки рівня функціонування виконавчого апарату з лишком вистачить для збереження навички.

     У випадках, коли спонукання до дії виникають у наслідок різних змін навколишнього середовища, у тому числі і дій інших людей, що дуже часто відбувається одночасно, і необхідно діяти, або оцінюючи обстановку по сукупності ознак, або виділяючи найбільш важливий подразник, або і те й інше, виникає необхідність у правильній оцінці ситуації, у виборі найбільш оптимального рішення, і можливо визначеної його корекції вже по ходу дії, якщо обстановка змінюється. Тут вже спрямованість впливів йде на всі стадії системного поведінкового акта. При чому при виробленні динамічного стереотипу необхідно обхопити якнайбільше можливих варіантів, врахувавши якнайбільше, а краще всі, ситуації в яких необхідно діяти по різному. Далі виробляється наступна схема дій. Визначається кожен окремий подразник. Маються на увазі визначена обстановка, визначені дії одного чи декількох супротивників, чи партнерів і т.п., і якщо при даних ситуаціях (допускається визначена варіативність у параметрах цієї ситуації) можливо ефективно відповідати визначеною дією, значить можна ці ситуації оцінювати як один подразник. Далі для кожного подразника вибирається оптимальний варіант дії. Виробляється здатність, по-перше: визначати подразник (стадії аферентного синтезу й ухвалення рішення), по-друге: діяти оптимально для даної ситуації (стадії акцептора результату дії, еферентний синтез, дія, зворотна аферентація). Зміна обстановки під час дії розглядається  як проява нового подразника в тому випадку, якщо приходиться коректувати чи змінювати обрану модель дії чи параметри потрібного результату. Взагалі  для формування динамічного стереотипу проробляється зв'язування подразник – оптимальна дія. Наявність динамічного стереотипу має на увазі дуже швидку реакцію на подразник оптимальною дією, хоча при неправильному тренуванні може виробитися і динамічний стереотип помилкових дій, особливо коли поспішають з ускладненням тренувальних задач  не ураховував технічної і фізичної підготовленості спортсмена. Швидкість відповідних дій (швидкість реакції)  при наявності динамічного стереотипу обумовлена тим, що системний поведінковий квант здобуває властивості твердого програмування, тобто всі стадії та їхні параметри строго детерміновані, і орієнтовно-дослідницька діяльність включається тільки в тому випадку, якщо етапний чи кінцевий результат не досягається і приходиться коректувати  чи змінювати параметри  дії чи навіть параметри потрібного результату (спрямованість діяльності).

     Здатність людини виконувати різні цілеспрямовані дії в різному стані, при взаємодії з різними умовами навколишнього середовища, буде визначатися наявністю як можна більшого обсягу наявних у його запасі напрацьованих схем: подразник – оптимальна дія – потрібний результат; причому для випадків коли потрібна швидка реакція, необхідна наявність динамічного стереотипу (навички), для інших випадків досить наявності в довгостроковій пам'яті параметрів подразника, параметрів дії, спрямованої на досягнення потрібного результату, та параметрів самого потрібного результату, які можуть застосовуватися в процесі орієнтовно–дослідницької діяльності.

     Варіативність і лабільність дій в умовах навколишнього середовища, що змінюється, залежить від здатності реагувати на ці зміни оптимальними з погляду досягнення потрібного результату діями.

    І останнє, хоч ми і розглядали прояви координаційних здібностей; необхідно знати, що досягнення потрібного результату завжди зв'язано з визначеними діями. А можливості прояву цих дій відповідно до необхідних параметрів завжди зв'язані з діяльністю виконавчого апарата поведінкового акта, а відповідно лімітуються діапазоном граничних показників у яких можуть функціонувати дані ланки функціональної системи. Тобто, говорячи простіше від прояву сили, витривалості, швидкості і гнучкості при виконанні даних дій.